Скло і залізо при побудові використали приблизно таким же чином, як при будівництві великих залізничних терміналів в Лондоні, таких як Станція Паддінгтон і станція Кінгс-кросс . Цей технологічний прогрес призвів до будівництва пізніших конструкцій, зокрема Бруклінського мосту та Ейфелевої вежї . Остання “зламала” усі попередні обмеження щодо висоти рукотворних об’єктів.
До цього типу закладів відносять музичні, художні, хореографічні, хорові школи, школи мистецтв тощо. «Возз’єднання родини» Жана Фредеріка Базиля, 1868 р.У XIX столітті мистецтво остаточно відділилося від ремесел і пов’язувалося з поняттями творчості, оригінальності, індивідуалізму і новаторства. Фрагмент фрески «Афінська школа» Рафаеля, 1511 р.Зростання міст дало поштовх розвитку механічного відтворення зображень. Подібні процеси як у зміні укладу життя, так і мистецтві, відбувалися в Південній Німеччині, Китаї та Японії, поширюючись навколо.
В інших працях Арістотель також поклав початок систематизації наукового знання і наукового методу. Водночас, стародавні греки широко розробляли окремі принципи створення досконалих мистецьких творів. Описав «досконалі» пропорції скульптур.
Рання історія[ред. | ред. код]
Унікальним явищем французького і європейського романтизму став барельєф «Марсельєза» на Тріумфальній арці в Парижі (скульптор — Франсуа Рюд). А форми держави залежать від самобутності народу, його характеру. Більше того, природна держава — це один народ з одним національним характером, з однією мовою, що виражає душу нації. Універсалістська ліберальна утопія, таким чином, неспроможна.
Нерівномірність розвитку[ред. | ред. код]
Особливий інтерес тут складають утопії та антиутопії, але потенціалом до передбачення володіє мистецтво в цілому. Таким чином Держмистецтв проводить різноманітні культурно-мистецькі акції та заходи, що сприяють популяризації серед населення інформації про культурні та мистецькі надбання рідної держави. Романтизм у Російській імперії мав обмежений характер і найбільше виявив себе в живописі Ореста Кіпренського, в портретах Карла Брюллова та в літературі. Почесне і унікальне місце в літературі доби посів Михайло Лермонтов, в творах якого яскраве відтворення знайшли і богоборчі, і патріотичні, і осудливо-бунтарські позиції автора («Прощай, немытая Россия», «Люблю отчизну я, но странною любовью!», «Нет, я не Байрон, я — другой»). Риси, притаманні цьому періоду, — універсалізм, прагнення охопити буття в його повноті, тісний зв’язок з філософією, тяжіння до символу й міфу як найбільш адекватних форм художнього вираження, розлад з дійсністю. Український романтизм виникає внаслідок суспільно-політичної кризи в Україні кінця XVIII — початку XIX ст. І базувався на власних філософських засадах, виріс на дещо іншому соціальному ґрунті, ніж західноєвропейський, бо живився традиціями української дійсності.
Відповідно до указів Президента України, постанов Верховної Ради України та на виконання доручень Уряду, Державне агентство України з питань мистецтв та мистецької освіти здійснює організацію та проведення урочистостей з нагоди відзначення дат, які є важливими для нашої країни. Зв’язок романтизму з національним відродженням ряду країн у музиці знайшов прояв у посиленні інтересу композиторів до музичного фольклору своїх народів і його імплементації в жанри європейської музики. Завдяки цьому інтересу на музичну арену виходять самобутні національні композиторські школи, серед яких польська (Ф. Шопен, С. Монюшко), чеська (Б. Сметана, А. Дворжак), угорська (Ф. Ліст), пізніше норвезька (Е. Гріг), іспанська (І. Альбеніс), фінська (Я. Сібеліус). Частково в руслі романтизму проходило становлення української та російської композиторських шкіл. Трактування змісту природного права в українському філософському романтизмі постає формою втілення і вираження принципу природної (божественної) справедливості, добра, свободи, рівності тощо.
З відомих історичних причин, в силу яких мистецтво тривалий час розглядалося якщо не виключно, то, принаймні, переважно як пізнання, ідеологія, засіб самовираження і комунікації або як форма суспільної свідомості, поза увагою залишалась та обставина, що мистецтво — складний соціальний організм. Складний не лише в розумінні трудний для осягнення, але й дослівно — такий, що складається із багатьох елементів суспільного життя, зокрема й діяльнісних. Звідси може видатись, ніби мистецтво реально існує саме як окремі види мистецтва (кіно, телебачення, театр, живопис і т.д.) або їх сукупність (наприклад, образотворчі мистецтва — скульптура, живопис, графіка і т.д.) Але це також ілюзія. При ближчому розгляді з’ясовується, немає, не існує «мистецтва архітектури» як такого чи «літератури як такої» — це теж абстракції, які вбирають в себе, узагальнюючи, найсуттєвіше в цих видах мистецтва. Справді, зауважмо, що коли мова йде, наприклад, про архітектуру, то не можна не помітити, що реально існувала чи існує не архітектура «взагалі», але конкретно — антична або китайська, російська чи українська і т.д. Через мистецтво відбувається комунікація крізь час і простір, відтворення світогляду різних культур і епох.
Вона може спиратися на принципи візуального дизайну, такі як розташування елементів, їхній баланс, контраст, акцент, гармонія, пропорція, групування та ритм. В архітектурі романтизм відбився в значній зацікавленості готикою. Показовою стали кампанія реставрації готичних споруд Віолле-ле-Дюком, перебудова в готичній стилістиці колишніх барокових соборів (ре-готизація). В добі романтизму корениться і стиль неоготики, що охопив декілька європейських країн і США, докотившись до початку XX століття, коли в Європі вже пройшла зміна декількох історичних стилів. Вони йдуть вперед, не знаючи шляху, аркуш № 70, «Лихоліття війни»Пам’ять про минуле взагалі відігравала значну роль в настановах романтизму. Відмова від стилістики класицизму вимагала створення нової стилістики.
Зародження мистецтв[ред.
Комунікація (від лат. communicare — робити спільним, загальним, зв’язувати) — це спілкування. Цим словом також називаються і конкретні засоби та шляхи спілкування і його передумови — зв’язку. Ще в давнину було помічено, що людям буває дуже просто показати, наприклад, щось прекрасне і надто важко — сказати, а що ж воно таке є — прекрасне. Стиль здобув різні назви у різних країнах. Інші акцентують увагу на модернізмі як естетичному самоаналізі. Це полегшує розгляд конкретних реакцій на використання технологій у Першій світовій війні та антитехнологічних й нігілістичних аспектів творів різних мислителів і художників, що охоплюють період від Фрідріха Ніцше (1844–1900) до Самуеля Бекета (1906–1989).
Улюбленим героєм романтиків був одинак, людина пристрасна і недосконала, яка діє в надзвичайних обставинах, змінює себе та життя навколо, і навіть свою загибель перетворює на перемогу незламного духу. Взірці для наслідування послідовники романтизму шукали вже не в античності, а в Середньовіччі, захоплювалися народними звичаями та іншими проявами «національного духу». Аналіз мистецтва як виробництва з боку особливостей технології проливає додаткове світло на розуміння поетики, творчого методу. На щастя, найчастіше цього від мистецтва не очікують й не вимагають. В іншому разі, коли, наприклад, метафоричну формулу https://novadoba.com.ua/362776-oglyad-aktyvnostej-potentsijnyh-kandydativ-u-deputaty-197-okrugu-na-cherkashhyni.html «искусство — учебник жизни» починають тлумачити дослівно, справа доходить до крайньої межі вульгарного розуміння мистецтва, по суті, його затирання й нищення. Із сказаного випливає, що реально, практично, конкретно мистецтво взагалі і окремі види його зокрема, існують як невід»ємна складова частина суспільного етнонаціонального організму на певному історичному етапі його функціонування. Реально мистецтво існує як живий творчий процес виготовлення певних предметів (що називаються творами мистецтва), їх освоєння, збереження і перманентного використання згідно з конкретним цільовим їхнім призначенням.
Зазвичай поділяється на літературу, образотворче мистецтво, декоративно-ужиткове, сценічне, музику та архітектуру. Виступ добровольців на захист батьківщини (Марсельєза), 1833. Тріумфальна арка, ПарижНайпослідовніші позиції романтизму виробили митці Франції. Романтизм Франції (на відміну від інших національних шкіл) мав також патріотичну, суспільну складову, яку яскраво втілили Теодор Жеріко в картині-спротиву «Пліт Медузи» та Ежен Делакруа— в картинах «Свобода, що веде народ» та «Винищення греків турками на Хіосі» («Різанина на Хіосі»).
