Все це вказує на істотне місце даного століття у розвитку ужиткового мистецтва на українських землях. Найважливішу роль в еволюції українського іконопису відігравали давні малярські осередки, з-поміж яких найкраще відомий, як і раніше, Перемишль. З перемишльських пам’яток другої половини XV ст.
Виготовлення ліжникових виробів в Україні відоме з часів раннього Середньовіччя. Їх широко використовували в щоденному та святковому побуті майже в усіх регіонах України. Однак нині ліжники виготовляють лише в окремих осередках Карпатського регіону (Гуцульщина, Бойківщина).
Матеріали для виготовлення виробів декоративно-ужиткового мистецтва: сучасні й традиційні матеріали. Бісер
Вона знаходила широке застосування при виготовленні різноманітних мистецьки оздоблених речей повсякденного вжитку заможних верств суспільства, частин озброєння. Проте найвідоміші багато декоровані оправи книг, які набули значного поширення з розвитком друкарства. Найраніші зразки мистецьких книжкових палітурок демонструють оправи актових книг львівського міського архіву середини — другої половини XVI ст.
Як і раніше, його вдається простежити лише на львівському ґрунті й насамперед за документами. Збереглася згадка про ближче невідомого маляра Бартоша, який 1470 р. Зобов’язався виконати вівтарний образ для костьолу в Судовій Вишні21. Центральний твір цього напряму — головний вівтар львівського кафедрального костьолу 1480 р. — мальований поліптих без скульптурної декорації із сценами страсного циклу22, що вказує на “Розп’яття” як головний образ. У Львові працював краківський маляр Ніклас Ґабершрак, проте слідів його малярської діяльності не виявлено.
Неолітичний посуд виготовляли ліпним способом, або слабо випаленим. У часи мідної доби значного розвитку набула трипільська кераміка, поширена в лісостеповій та степовій зонах Правобережної України. На степовій і лісостеповій територіях України та на Північному Причорномор’ї існувало високорозвинуте мистецтво численних племен — кіммерійців, скіфів, сарматів.
Дмитро Федорович Головко (1905—1978) — український художник кераміки; дійсний член Міжнародної академії кераміки в Женеві (з 1970). Вижниця (Чернівецька обл.) — вироби з дерева, оздоблені різьбленням та випалюванням. Каліграфічний орнамент складається з окремих букв або елементів тексту. Тератологічний орнамент — мотивами є персонажі, створені фантазією людини.
Декоративно-ужиткове мистецтво
Ще один приклад різьбленої ікони Богородиці дає центральна частина вівтаря з мальованими крилами в костьолі єзуїтів у Львові. Значно більшого поширення скульптура набула в рамках мистецького напряму європейської орієнтації. Головні її здобутки пов’язані з статуарною скульптурою, яка порівняно з попереднім періодом у рамках розглядуваного століття посіла набагато вагоміше місце у мистецькому процесі. Інтенсивний розвиток книжкового малярства у другій половині XVI ст. Не принесло дальшого розвитку мініатюри — її місце зайняв новий для мистецької практики українських земель вид мистецтва — гравюра. Аналогічні явища спостерігаються і в нечисленних пам’ятках іконопису з інших історично-культурних регіонів українських земель.
Найкраще воно відоме у золотарстві на львівському ґрунті. Вже наприкінці XIV та в першій чверті XV ст. У документах міського архіву названо декілька золотарів, окремі з них — вихідці https://forumodua.com/showthread.php?t=71446&page=1388 з німецьких міст та Кракова . Одночасно архівні матеріали фіксують групу золотарів вірменського походження . Це дає підстави твердити, що у Львові вже з другої половини XIV ст.
12. Образотворче і декоративно-ужиткове мистецтво
Назвіть та охарактеризуйте основні техніки декоративно-ужиткового мистецтва. Марія Оксентіївна Примаченко (Приймаченко) (1909—1997) — українська народна художниця, представниця «наївного мистецтва», лауреат Національної премії України ім. Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1970, народна художниця України. Правило подібності — застосування матеріалів одного і того ж кольору, але різних за фактурою і структурою.
Перелік ікон церкви Різдва Богородиці в Юськівцях поблизу Острога з 1600 р., крім храмової та намісних “Спаса” і “Богородиці”, називає “Нерукотворний образ” — єдину ікону над царськими вратами. Новим явищем у мистецькому процесі стало поширення у першій половині XVII ст. Предметна творчість людини є тією основою, що дає можливість пошуку нових пластичних форм, сприяє розвитку і становленню нових художніх стилів. Саме поняття „предметна творчість” обґрунтовує дослідник проблематики художньої діяльності в сфері предметної творчості Аронов В.Р.
