Так про людей, яким бракує елементів «високої культури» говорять як про «природних», віддаючи їм роль носіїв «низької» культури. Подібне визначення культури було розкритиковане за намагання придушити «людську природу». Якщо в попередню епоху під культурою розумілося виховання міри, гармонії й порядку, тепер — подолання обмеженості, гріховності людини, постійне духовне вдосконалення. Потреба обмислення власної суті, свого місця в оточуючому світі набуває форму індивідуальної сповіді (наприклад — «Сповідь» Августина Аврелія). В Італії досягнення мистецтва тісно пов’язані з венеціанськими впливами. У другій половині XVIII ст.
- Гуляючі над океаном вітри, нагріваючись або охолоджуючись його водами, підвищують або знижують температуру на суші….Читать далее…
- Характерні ознаки родини розові Родина Розові представлена деревами, кущами, напівкущами та травами.
- Вони майже непорушні — хоча б тому, що ходять на котурнах; їх завдання — «показати словами» те, що відбувається (від цього «показати словами», deiknumi, веде родовід і поняття доказу).
- Ознаки покритонасінних рослин Покритонасінниі, або Квіткові — це відділ вищих рослин, що з’явилися у другій половині…Читать далее…
- Без мистецтва народ позбавлений історичної пам’яті, а без історичної пам’яті він вже втрачає свою національну цілісність.
Він працював у багатьох жанрах, зображаючи в основному галантно-любовні сцени (“Поцілунок крадькома”, “Щасливі можливості гойдалок”). Художники Франції XVIII ст. Пройшли ту ж еволюцію від рококо до класицизму, що й архітектори. Першим великим майстром рококо був художник Жан-Антуан Ватто (1684 —1721), який починав з наслідування живопису фламандської школи (“Савояр” — хлопчик з Савойських гір, що йде на заробітки). Однак надалі його головним сюжетом стали галантні картини свята — аристократична компанія в парку танцює, прогулюється.
Особливості формування філософської думки в культурі Київської Русі.
Але загальне, і вирішується в межах досліджень, що іменується як філософія різних галузей, в тому числі філософія мистецтва. Філософія – специфічний вид знання, що має свій предмет пізнання, свої проблеми, які не зводяться до окремих наук. Специфічною є її мова. Специфічні методи і засоби дослідження.
Етос (VI–V ст. до н. е. в філософії піфагорійців, Сократа й Аристофана) — «людина вихована», що відповідає прекрасному складові космосу, є вірним громадянином, займає своє місце у світі. Помітне місце в мистецтві XVII ст. Належить музиці, високо оціненій в естетичних творах просвітителів. Так, у Монтеск’є є висновок про те, що музика, яку греки вважали вихователькою моралі, і справді “протидіяла жорсткому впливу грубої установи і в галузі виховання відводила для душі місце, якого у неї без цього не було б”. Молодший сучасник Фальконе Жан Антуан Гудон (1741 — 1828) створив скульптурне-портретну галерею вчених, філософів, людей мистецтва. Серед них статуя Вольтера — в обличчі старого із запалими щоками, проваленим ротом живе незгасний насмішкуватий розум.
Представники модернізму в світовій літературі
Основні твори–- “Історія України-Руси”, “Нарис історії київської землі” та ін. Це був вчений, що мислив широкими історико-філософськими категоріями. В центрі його уваги стояло питання національного визволення українського народу, що він пов’язував із загальнодемократичними перетвореннями. Мислитель підняв багато цікавого фактичного матеріалу, змальовуючи самобутню історію українського народу. Історичні праці Грушевського мають неабияке значення для розбудови української держави і відродження самосвідомості народу в сучасний період. Однак поліфонія проявів академічної філософії в культурі має значення не лише для філософської антропології і навіть не лише для філософії.
Головне досягнення англійського живопису XVIII ст. — портретний жанр, який посідає одне з основних місць і в стінах Королівської Академії мистецтва — національної художньої школи, відкритої в 1768 р. Та більш незалежної (як первісток буржуазної культури), ніж європейські академії на континенті. Світло і повітря, ніжні, вишукані сполучення блакитних, рожевих, палевих тонів наповнювали його картини.
Огієнко приймає за головну ознаку культурної ідентичності мову, підкреслює роль формування єдиної для народу літературної мови, яку Огієнко вважав за «головний двигун розвитку духової культури народу». Огієнко заклав закріплений пізніше в українських енциклопедичних виданнях поділ культури на матеріальну і духовну, при цьому важливіша роль відводилася саме духовній, до якої відносив розвиток науки, віри, переконань, звичаїв, етики й т. Історія людства https://igate.com.ua/news/28579-vigrash-ta-podatki-na-nih за Гегелем є сходи вгору, по яких людина, звільняючись, підіймається шляхом пізнання абсолютного духу. Гегель зводить культуру до духовного розвитку людства, розуміючи творчість як діалектичне сходження духу. У середині 50-х років XVIII ст. Стиль рококо був підданий критиці за надмірну манірність, чуттєвість і складність композицій живописних декоративних елементів. В архітектурі почалася стилізація під грецьке мистецтво, хоч і дещо романтизована.
ХХ — XXI століття[ред.
Своїми серіями-хроніками Хогарт започаткував перші сторінки реалізму в живописі та графіці. У його творах світ не втрачає своєї чуттєвої чарівності, негідними постають лише засоби використання життєвих благ у сучасному йому суспільстві. Потреба людини у філософській діяльності, знанні формується і розвивається на кількох рівнях, індивідуальному, соціальному, культурному і глобальному, приймаючи на кожному етапі історії конкретний характер. Філософія виникла в глибоку давнину, задовго до появи таких наук, як біологія, хімія, фізика та інші. Поняття філософія походить від грецьких слів філео і софія, що в перекладі означає любов до мудрості.
На думку Гейне, подолання християнського аскетизму — необхідний крок для соціального визволення. За часів родового ладу, коли панував міфологічний світогляд, події, про які розповідали міфи, не сприймались як фантастичні чи казкові. У Давній Елладі міф відрізняли від казки. Казками бавили дітей, до міфів ставилися серйозно.
Оскільки життя є ірраціональним, забезпечити вищі знання про нього може тільки інтуїція, раптове прозріння. Думки мислителя значною мірою вплинули на остаточне формування експресіонізму. Бергсон став засновником інтуїтивізму, критиком інтелектуального й аналітичного пізнання; він створив концепцію «життєвого прориву».